В мене фантазія давня повʼязана певно з біологічним домінуванням. Абсолютно витікаюча за рамки норми тому можете не читати далі якщо ви дуже чуттєво до видуманих речей відноситесь.

Я завжди любив суперництво. Особливо коли я виграю. Суть фантазії у тому щоб силою взяти жінку, напором. Щоб чоловік лише осторонь дивився, можливо пручався, але основна роль тут все ж таки жіноча. Де ментальний протест але біологічна згода. Де вона номінально проти, але я як той хто бере, як той хто ставить на місце змушує її збуджуватись. І через не хочу думки летять до пари що раз «ніхто не взнає — значить і не було». І дійство починається з зсуву поняття «норма». Спочатку я лише торкаюсь ніжок, де дівчина робить трохи незадоволений погляд, а чоловік ледь нервує. Потім динаміка йде до того що я вільно можу взяти жінку за шию. Вона знову ж таки не дуже задоволена, але підчиняється бо приємно. Зрештою я саджу її до себе на коліна і дивлюсь довго в очі програному чоловіку. Її сором мусить її збуджувати.
В якийсь момент дійде діло і до сексу, але це не головне. Головне що чоловік завжди у ролі того кому роблять мінет, а я у ролі того хто трахає. Бо нас всім приємно, коли я головний. Зрештою такі відносини йдуть до найвищої фізичної близості і щастя, а саме до вагітності. Дурман збудження перетворив це все на велику помилку для пари, але нічого з цією динамікою вони вдіяти не зможуть.